ВСЕПЕРЕМО́ЖНИЙ (УСЕПЕРЕМО́ЖНИЙ), а, е. Який усе перемагає. На Аркадія зійшов несподіваний захват, раптовий, всепереможний (Коп., Тв., 1955, 362); Над Києвом стояла всепереможна й радісна весна (Ю. Янов., II, 1954, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 764.