ВСЕВЛА́ДНІСТЬ (УСЕВЛА́ДНІСТЬ), ності, ж. Абстр. ім. до всевла́дний. За одне лише літо вони [пишні покої] з’явилися, підкреслюючи незаперечну всевладність канцлера (Ле, Наливайко, 1957, 14); Уже з перших слів і вчинків біля шинку виявлялися основні риси Цокуля Саксаганського [у п’єсі "Наймичка"]: непохитна віра у всевладність грошей та у свої сили (Життя Саксаганського, 1957, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 763.