ВРО́ЇТИ (УРО́ЇТИ), вро́ю, вро́їш, док.: ◊ Вро́їти собі́ — уявити собі, подумати. Дівчина готова вроїти собі, що справді будеш з нею женитися (Коб., III, 1956, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 760.