ВПРЯГА́ТИСЯ (УПРЯГА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВПРЯГТИ́СЯ (УПРЯГТИ́СЯ), впряжу́ся, впряже́шся; мин. ч. впрі́гся, впрягла́ся, ло́ся; док., у що. Те саме, що запряга́тися. Тоді панували царі та пани … Впрягайся бурлакою, баржі тягни! І стогін бурлацький ішов по Русі… (Нех., Ми живемо.., 1960, 111); Стрибайчик впрігся в саночки і крізь завісу снігопаду помчав на лижах напрямки (Забіла, У.. світ, 1960, 55), Радіють поки що [семінаристи], думають — світ завоюють, а підуть на село, в ярмо те впряжуться — ой-ой-ой: де то все теє подінеться,!.. (Вас., І, 1959, 147); * Образно. — І я [Дніпро] зведусь напоєну міць. Впряжусь в роботу плідну; І світлом дужих блискавиць Осяю землю рідну! (Перв., II, 1958, 247).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 755.