ВПОРОЖНІ́ (УПОРОЖНІ́), присл. Без вантажу, з чимось порожнім. — Панові та й то я дозволив тільки двадцять чотири дубки зрубати, а дві підводи так і вернулися впорожні (Л. Янов., І, 1959, 349); На вулиці повз Васютин двір проїздять сани упорожні, з-під гною (Головко, І, 1957, 331); Саша Горовиць вже біг з чайником назад — він таки встиг налити першим [води].. Інші повернули назад впорожні (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 591).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 753.