ВПЛАВ (УПЛА́В), присл. Пливучи по воді. Кінні козаки переходили уплав, а піших і запаси перевозили лоцмани на човнах і каюках (Стор., І, 1957, 397); Два чи три, очевидно добрі пливаки, пустилися вплав до берега (Фр., VI, 1951, 133); Уранці вони вплав, вхопившись за гриви коней, перепливли через Буг (Скл., Святослав, 1959, 412).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 751.