ВОЯ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до воя́к. [2-й козак:] А от січовики життя вояцьке Вподобали найбільше над усе (Сам., II, 1958, 34); Вершник рвучко розкрив свою ношу і подав Ходкевичу плетений з лози вояцький щит (Ле, Наливайко, 1957, 267); // Власт. воякові. Вояцька кмітливість і одчайдушна хоробрість рятували його хлопців від смерті (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 176).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 747.