ВОШИ́ВЕЦЬ, вця, ч., розм. Той, хто має багато вошей; // лайл. Про негідну, погану людину. — Так що, пане Пентак, ми вже повинні.. за сто кроків знімати перед кожним панським вошивцем шапку? (Козл., Ю. Крук, 1957, 459).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 746.