ВОЧЕВИ́ДЬ, присл., розм. Відкрито, явно. Юрба порушила мовчання і вочевидь підтримала Левка Тритуза (Епік, Тв., 1958, 291); За чотири роки я вочевидь пересвідчився, що Григорій Микитович напрочуд доброго серця людина (Коп., Навколо полум’я, 1961, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 746.