ВОСКОБІ́ЙНИК, а, ч. Той, хто добуває віск із вощини. Якраз і.. воскобійники явились (Котл., І, 1952, 234).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 743.