ВОРІ́ТНИЙ, а, е. Прикм. до воро́та. Прив’язавши коней віжками до ворітного стовпа, в хату ввійшов і Настевич (Бурл., М. Гонта, 1959, 262); Ворітна хвіртка.

◊ Ворі́тна ве́на — велика кровоносна судина, що несе кров з усього шлунково-кишкового тракту у ворота печінки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 738.