ВОРІЖЕ́НЬКИ, рідко ВОРОЖЕ́НЬКИ, ів, мн., нар.-поет. Вороги. Насудяться воріженьки, — Дівка заміж піде (Укр.. лір. пісні, 1958, 173); Не співає чорнобрива, Кляне свою долю. А тим часом вороженьки чинять свою волю (Шевч., І, 1951, 31); Лукія.. заспівала на весь голос: "..Брешіть, брешіть, воріженьки, — я вас не боюся!" (Донч., III, 1956, 100).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 738.