ВОРСИ́НКИ, нок, мн. (одн. ворси́нка, и, ж.). 1. Волоски ворсу. Дбайливо скинув [Микола] білу ворсинку з матроської шинелі (Кучер, Чорноморці, 1956, 318).

2. Тонесенькі волосинки на поверхні рослинних і тваринних організмів. А руки з золотистими ворсинками на пальцях лежали на столі, біля креслень (Руд., Вітер.., 1958, 250).

3. анат. Мікроскопічні виростки на слизовій оболонці тонкої кишки, через які всмоктуються перетравлені шлунком поживні речовини. Трихінели заглиблюються між ворсинками кишечника (Колг. енц., І, 1956, 281).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 742.