ВО́РОХ, у, ч., рідко. Те саме, що ку́па. Раз Півень, риючись даремно у садку. Побачив ворох жита на току І зараз кинувся туди хазяйнувати (Гл., Вибр., 1957, 210); Вносить [Зіна] з спальні ворох різних суконь (Коч., II, 1956, 241).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 742.