ВОРОБЕ́ЦЬ, бця́, ч., діал. Горобець. Воробці.. цвіркали та пищали, мов на дощ (Фр., VII, 1951, 151); Добре стрілив.. Упала одна пташка до землі.. Се був воробець (Коб., II, 1956, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 739.