ВОЛОСІ́ННЯ, я, с., збірн., розм. Те саме, що воло́сся. Німець, вперши в боки пухкі, в рудому волосінні руки, зміряв молодого Глущука з ніг до голови поглядом (Чорн., Визвол. земля, 1950, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 731.