ВОЛО́ЖИТИ, жу, жиш, недок., перех. 1. Те саме, що зволо́жувати. Сушило землю сонце, і дощі воложили її (Рибак, Помилка.., 1940, 237); Я хотів би вітром бути, Вітром бути наддніпрянським, Щоб воложити вам лиця, Щоб пісні вам навівати В день великого труда (Рильський, Весн. пісня, 1952, 100).

2. діал. Бити. Доти їх [панів] воложив [києм], аж поки… (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 729.