ВОЛО́ДАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що володі́ти 1, 4, 5. Він мистецтвом шаблі й сам володав хорошенько (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 254); Прийшла на мене старість та слабість. Насилу ноги мене носять, ледве володаю руками (Н.-Лев., І, 1956, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 728.