ВОЛО́ДАР, о́даря, ч., кого, чого і без додатка.1.Той, кому належить яка-небудь власність, майно; власник чого-небудь; господар. Використовуючи землю, радянський селянин водночас дбає про неї, бо він свідомий, культурний, законний її володар… (Вишня, II, 1956, 10); У крилатій фантазії він уявляв уже той щасливий день, коли стане володарем усього рухомого й нерухомого майна (Шиян, Гроза.., 1956, 168); [Поліна:] А коли ми з вами зіграємося, буде непереможна команда… Володар кубка (Собко, П’єси, 1958, 368); * Образно. Поет любить слово. Але він — не слуга слова, він — його володар (Рильський, III, 1956, 72).

2. Той, хто стоїть на чолі держави, краю і т. ін. (про короля, князя). Володар Червоної Русі, князь Данило Романович, .. допомогти їм [боярам] багато не міг (Фр., VI, 1951, 40); Ватажки германських племен, що завоювали Західну Римську імперію, стали королями, володарями великих королівств (Іст. середніх віків, 1955, 10); // Той, хто має владу над ким-, чим-небудь, вільно розпоряджається кимсь або чимсь; велитель. Як вихор кинулися чорти сповняти накази свого володаря (Фр., II, 1950, 126); І вже недалекий той час, коли людина — володар природи — ступить на поверхню інших планет (Наука.., 2, 1959, 21); // перен. Той або те, що має великий вплив на кого-, що-небудь. Будь-який твір володаря дум простого народу — Тараса Шевченка міг збудити людську душу, розбурхати почуття (Іщук, Вербівчани, 1961, 54); Марксизм-ленінізм став володарем дум передового людства (Програма КПРС, 1961, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 728.