ВОЛО́ГА, и, ж. Рідина, яка міститься в чому-небудь. Вони з осені обробили ділянки, вивезли добрива, угноєння, ..затримали, вологу, підготували насіння (Ю. Янов., II, 1954, 128); Я уявляю собі, як жовте, ніжне коріння оживає, починає пити вологу й жене сік угору (Донч., V, 1957, 213); // Про сльози. Очі [Храпкова] туманом, вологою бралися (Ле, Міжгір’я, 1953, 391); Зрадлива волога у куточках очей не дала всього вимовити (Донч., І, 1956, 425); // Випари, вогкість. Повітря насичене вологою (Чорн., Визвол. земля, 1950, 150); Де волога, там найчастіше бувають слимаки (Шкідн. поля.., 1949, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 727.