Про УКРЛІТ.ORG

волик

ВО́ЛИК, а, ч. Зменш.-пестл. до віл. Там орала дівчинонька Воликом чорненьким (Нар. лірика, 1956, 198); Жалко кидати тих змалечку виплеканих воликів, тих вірних товаришів у дорозі (Коцюб., I, 1955, 182).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 726.

вгору