ВОЛЕЛЮ́БНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. волелю́бний. Волелюбність і непохитність у боротьбі за краще життя були внутрішнім змістом кращих вистав трупи [П. Саксаганського] (Життя Саксаганського, 1957, 197); Саме в історико-патріотичних піснях знайшли своє відображення важливі, провідні риси характеру українського народу: його безмежна відданість батьківщині, волелюбність, мужність, героїзм (Нар. тв. та етн., 1, 1962, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 726.