ВОЙОВИ́ТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що войовни́чий. Він був такий войовитий, що усю землю завоював (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 725.