ВОЗІ́Й, я́, ч. Той, хто возить, перевозить що-небудь. — А ви веселіше повертайтеся, щоб дощ не перешкодив! — звернувся він до возіїв, які возили широкі труби і розкладали їх вздовж викопаного рівчака (Коп., Подарунок, 1956, 8); Возій (шофер) здає зерно і два примірники накладної на склад комірникові колгоспу (Колг. енц., II, 1956, 129).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 725.