ВОДОМОРО́З, а, ч. Птах з великою головою та довгим дзьобом, що живе біля води й живиться рибою. На гілці, над самою водою, завмер водомороз, похиливши вниз дзьоб (Коп., Як вони.., 1948, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 721.