ВОДОКА́ЧКА, и, ж. Споруда з насосами для подавання води у водогін, паровози тощо. Машиніст бронепоїзда "КІМ" брав коло водокачки воду (Ю. Янов., І, 1958, 112); Потужна водокачка посилала воду з Дніпра на десятки гектарів (Руд., Вітер.., 1958, 258).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 720.