ВОДОЗАБІ́Р, бо́ру, ч., рідко. 1. Забирання води з річки або водоймища в зрошувальні, судноплавні канали тощо. Державний комітет по зрошуваному землеробству і водному господарству УРСР схвалив систему водозабору і спускання відпрацьованих вод у річку Рось (Рад. Укр., 9.VI 1965, 4).

2. Те саме, що водозабі́рник. До основних споруд належать греблі, водоскиди, водозабори, канали і споруди на них (Довідник сіль. будівельника, 1956, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 720.