ВОДОГРА́Й, ю, ч. Те саме, що фонта́н. У темряві та в винограднім листі Таємно плеще тихий водограй (Л. Укр., І, 1951, 70); Яка радість стрибнути з розгону у воду, підняти водограй сліпучих бризок! (Донч., VI, 1957, 138); Посеред двору красувався широкий бетонований басейн для купання з водограями по краях і невеликим помостом для стрибків (Руд., Вітер.., 1958, 173).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 719.