ВОДНО́ЧА́С, присл. У той самий час; одночасно. Буть агрономом і поетом, Їй-богу, можна водночас (Рильський, Поеми, 1957, 167); До Капітана Капітанича Цавлик і Олеся наблизились майже водночас (Донч., VI, 1957, 38); // Разом з тим. Хороша, барвиста і водночас проста мова Івана Вазова зробила приступним його роман для найширших кіл читачів (Тич., III, 1957,406).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 719.