ВОДНО́, присл., розм. 1. У єдине ціле. Водно злилися наші вчинки — Одна ріка, одна рука (Рильський, Зграя.., 1960, 13); Всі стовпилися навколо: на місці зварювання не було видно ніяких швів, залізна маса обох кінців скипілася водно (Сенч., Опов., 1959, 23).

2. рідко. Те саме, що односта́йно 1; однаково. Вони [робітники] рухаються водно. Вони дихають водно. Вони думають водно (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 153).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 718.