ВОДЕВІ́ЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до водеві́ль. Водевільні сцени переодягання випадають із загального стилю комедії ["В степах України"] (Укр. рад. драм.., 1957, 58); // Власт. водевілю. Від драматургів глядач вимагає відтворення не дрібних камерних чи водевільних ситуацій, а показу великої панорами життя народу (З глибин душі, 1959, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 717.