ВОГНЕ́ННО. Присл. до вогне́нний 1-4. А у небі блиска вогненна й кривава ляскіт батога (Сос., Солов. далі, 1957, 51); Запалився я вогненно і з країною росту (Тич., І, 1957, 237).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 714.