ВОГНЕГА́СНИК, а, ч. Апарат для гасіння пожежі хімічними засобами. Кожний комбайн, молотильний та зерноочисний токи повинні бути обладнані засобами протипожежного захисту: вогнегасниками, ящиками з піском (Орг. і технол. тракт, робіт, 1956, 133); — Дайте розпорядження підготувати помпи, вогнегасники і шлюпки для спуску на допомогу потопаючим (Трубл., II, 1955, 384).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 714.