ВОВЧИ́ХА, и, ж., рідко. Те саме, що вовчи́ця. Удвох з вовчихою голодний Виходить на дорогу вовк (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 713.