ВОВЧИ́СЬКО, а, ч., зневажл. Збільш. до вовк 1. Так і здох у смороді від жаху на тому болітці вовчисько (Стельмах, Хліб.., 1959, 216); * У порівн. Федько вовчиськом заходить до хати (Дім., І будуть люди, 1964, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 713.