Про УКРЛІТ.ORG

вовна

ВО́ВНА, и, ж. 1. Густий волосяний покрив ссавців, перев. овець і кіз. Воно [вороненя] угору полетіло Да й пуць на шию барану І, кігті вплутавши у вовну білу. Смикнулося нести (Греб., І, 1957, 66); — Вони пригнали одну дурну вівцю та ще й перше вовну обстригли (Н.-Лев., II, 1956, 288); // розм., рідко. Волосся. Він склав на великий живіт зарослі вовною руки (Коцюб., II, 1955, 348); Маслов схопився і замахав зарослими жовтою вовною ручищами (Донч., І, 1956, 417).

2. Волосяний покрив, зістрижений або вичесаний із тварин (перев. овець і кіз), з якого виготовляють пряжу. А мати Сидить на призьбі коло хати Та вовну з кужеля пряде (Шевч., II, 1953, 316); З овечої вовни виробляють високоякісні тканини (Колг. енц., І, 1956, 198).

Наговори́ти (наплести́ і т. ін.) сім мішкі́в (кіп) греча́ної во́вни, жарт. — наговорити дурниць, нісенітниць. Та з цього й кінь би сміявся — наплели ось сім мішків гречаної вовни… І ви в це вірите? (Козл., Ю. Крук, 1957, 497); Гадаєш, куди він [Турбай] оце збирається?.. Та до того ж таки Горбатюка!.. От поїде, наговорить сім кіп гречаної вовни — гляди, і сам Кузь прискаче!.. (Руд., Остання шабля, 1959, 174).

3. Пряжа, нитки з настриженого або начесаного з тварин волосяного покриву. На столі кошик із нитками, з клубочками вовни (Вовчок, Вибр., 1937, 91); На Описі була картата плахта, виткана з вовни пополовині з шовком невеличкими квадратиками (Н.-Лев., III, 1956, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 711.

вгору