ВНА́ДЛИВИЙ (УНА́ДЛИВИЙ), а, е. Схильний часто заходити, залітати і т. ін. куди-небудь. Такі гадки шибалися по Василевій голові і жужжали, немов унадливі мухи (Фр., І, 1955, 146).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 708.