ВМІ́ШУВАТИСЯ¹ (УМІ́ШУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., ВМІША́ТИСЯ (УМІША́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, док. 1. Проникати куди-небудь, змішуватися з ким-, чим-небудь. Дрібна шляхта біднішала і помаленьку вмішувалась у народ (Н.-Лев., І, 1956, 131); Рибалки та птахолови.. виходять і вмішуються в юрбу гарних молодят (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 214); Еней, ввійшовши в сю кошару, Побачив там багацько душ, Вмішавшися між сю отару, Як між гадюки чорний уж (Котл., І, 1952, 142).

2. розм., рідко. Те саме, що втруча́тися. Ще ніколи не траплялося в аулі такого випадку, щоб жінка вмішувалася в чоловічі справи (Донч., І, 1956, 172); — Прийшов прохати тебе в старости. — Хіба женитися задумав? — умішалася Христя (Мирний, III, 1954, 245); Хотів Опанас коня продати, — Захар вмішався, наказав, що у коня його носатизна, — не продав (Григ., Вибр., 1959, 171).

3. тільки недок. Пас. до вмі́шувати¹.

ВМІ́ШУВАТИСЯ² див. умі́шуватися¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 707.