ВЛІ́ПЛЮВАТИ (УЛІ́ПЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВЛІПИ́ТИ (УЛІПИ́ТИ), вліплю́, влі́пиш; мн. влі́плять; док., перех. 1.Вставляти в що-небудь способом ліплення.

2. тільки док., перен., фам. Уживається замість іншого дієслова, зміст якого розкривається контекстом, для вираження енергійної, несподіваної або необдуманої дії. А іноді було й буханця уліпить [Чіпці] в спину, щоб довго "не роздумував" (Мирний, І, 1949, 141); [Терещенко:] Тоді, під час відступу, всі були в такому нервовому стані, що за одне невдале слово могли.. догану вліпити (Корн., II, 1955, 299); Пізніше я взнав, що вліпили в ту арку Відпущені кошти для бані і парку (С. Ол., Вибр., 1957, 239).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 705.