ВКИ́НУТИЙ (УКИ́НУТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вки́нути. Молода Мелашка, вкинута в чуже село, між чужі люди, не сміла нічого говорити проти свекрухи (Н.-Лев., II, 1956, 329).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 696.