ВИ́ЯВЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́явити 1, 3. На їхніх обличчях Сергій прочитав яскраво виявлену образу (Епік, Тв., 1958, 180): // ви́явлено, безос. присудк. сл. Він [батальйон] також не встиг ще спуститися з висоти вниз, хоч розвідка доповідала, що і в першому містечку і далі противника не виявлено (Гончар, І, 1954, 57); Останнім часом величезне родовище нафти виявлено поблизу Долини (Цюпа, Україна.., 1960, 273).

2. у знач. прикм. Виразний, помітний. Арабські коні мають виявлений верховий тип.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 547.