ВИШТУ́РХУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. вишту́рхувати. Таке настирливе виштурхування з хати Ганну образило і навіть обурило (Коз., Сальвія, 1959, 312).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 545.