ВИ́ШНЯ, і, ж. 1. Плодове дерево (іноді кущ) звичайно з довгими тонкими гіллячками, на яких визрівають ягоди, і цілісним темно-зеленим листям. Межи білих хаток цвіте й вишня рясна, й тонковерха тополя пахучим листом шелестить (Вовчок, І, 1955, 180); Під вишнею розлогою струмочок гомонить (Тер., Ужинок, 1946, 14); * У порівн. — З маленького личка хоч води напийся, а сама [Одарка] пишна, як у саду вишня (Н.-Лев., II, 1956, 266).

2. Соковита темно-червона (рідше ясно-червона) ягода з кісточкою — плід цього дерева (куща). Лунали окрики перекупців, що продавали.. вишні і морелі (Фр., II, 1950, 322); Вишні були аж чорні, перестиглі, надзвичайно солодкі (Собко, Шлях.., 1948, 144).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 544.