ВИ́ШМАРУВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́шмарувати. На гвіздках висіли розіпнуті домоткані сіряки, сорочки з грубого полотна, ще чумацькі, вишмарувані смолою від чуми й холери (Кучер, Трудна любов, 1960, 111).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 543.