ВИ́ШКІЛ, колу, ч., розм. Ретельне навчання чого-небудь, прищеплення певних навиків, привчання до дисципліни і т. ін. Хлопцям [студентам] здається, ніби то було давним-давно, коли вони пішли в райком, прощалися з університетом, повзали по-пластунськи в чугуївських таборах, проходячи військовий вишкіл (Гончар, Людина.., 1960, 206); — Та хіба цим каїнам дорогий народ? Відомо, де пройшли вони свій сатанинський вишкіл (Цюпа, Назустріч.., 1958, 247).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 542.