ВИ́ЧУДИ, ів, мн., діал. Чудеса. Ох, і вичуди на тій вулиці поробила зима! (Горд., Чужу ниву.., 1947, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 540.