ВИХОЛО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХОЛОСТИТИ, ощу, остиш, док., перех. 1. Те саме, що каструва́ти.

2. перен. Позбавляти що-небудь чогось дуже цінного, плодотворного, здатного до дальшого розвитку. Націоналісти і космополіти оббріхували творчість Шевченка, нещадно фальсифікували й препарували її, вихолощуючи з неї революційний зміст (Рильський, III, 1956, 250); Егоїзм здатний вихолостити душу, погасити вогонь у серці (Чаб., Тече вода.., 1961, 154).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 533.