ВИХОЛОНЯ́ТИ, я́є, недок., ВИ́ХОЛОНУТИ, не, док. Втрачати тепло, ставати холодним. Нехай вихолоняє борщ (Сл. Гр.); — І чого ж ото вона забарилася?! Та вареники ж вихолонуть! (Вишня, І, 1956, 347); Хата вже старенька і холодна. Хоч як натопи лежанку звечора, а однаково до ранку вихолоне (Кучер, Трудна любов, 1960, 363).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 533.