ВИХО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХОДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. Старанно доглядаючи, виліковувати хворого, пораненого і т. ін. — Вона, Денисе Івановичу,.. виходжувала навіть таких, які однією ногою в могилі стояли (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 90); [Оксана:] Він тяжко був поранений? [Ліда:] Дуже. Довго пролежав. Ледве його виходила. Врятувала від смерті (Корн., II, 1955, 124); Вони виходили її, зовсім немічну й хвору (Цюпа, Назустріч.., 1958, 260); // Дбайливо ростити кого-небудь або щось. Марія набурмосила губки. — Знаю, як тебе сестри виходжували та викохували (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 48); Дванадцять нових сортів яблук, груш, ягідників взялися ми виходити цього року (Грим., Подробиці.., 1956, 175).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 530.