ВИХЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., розм. Рухаючись, вигинатися, згинатися, хитатися. Татарський богатир, звіроподібний мурза, вихлявся на коні, глузуючи, показував панам свою спину (Кач., Вибр., 1953, 155); Кінь сам іде вводу… По груди в воді, повагом ступає по каміннях дна ріки, іноді вихляється, хропе, щоб не впасти (Досв., Гюлле, 1961, 154).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 528.